Це Papayton.

Це не просто ще одна генетика, а витвір мистецтва. Я рідко бачив суцвіття такі великі, такі щільні, такі важкі. Бруньки масивні, компактні й настільки ваговиті, що дивують навіть після багатьох років роботи з генетикою. Потенціал урожаю вражає, а структура та щільність — преміальні з усіх боків.

Зовні темний, майже чорний відтінок додає рослині особливого вигляду. Вона не просто росте — вона виділяється.

А ароматний профіль терпенів… Спершу солодкий і вершковий, багатошаровий фруктово-шербетний смак із насиченою, ледь морозивною глибиною, що довго залишається на язиці. Комплексний, округлий, глибокий. Не різкий і не агресивний, а витончений і стійкий. Це той тип аромату, що миттєво заповнює приміщення і надовго залишається.

Під час нашого останнього феноханту фенотип №8 явно перевершив інших. Саме його ми вибрали для майбутньої селекції. Але, як і кожен справжній шедевр, він вимагає відповідальності. 

Papayton не підходить для новачків. Вона чутлива до стресу й потребує точності. Усе — умови, підживлення, таймінг — має бути ідеально відрегульовано. Винагорода чекає на досвідчених гроверів, які вміють керувати високопродуктивною генетикою.

Але для тих, хто готовий до виклику, це може бути одна з найкращих фотоперіодних генетик, які я коли-небудь вирощував.

Деякі сорти легкі.
Деякі — виняткові.

Papayton належить до другої категорії.