Селекція канабісу: Як створити власний сорт канабісу

• 1. Еволюція рослин канабісу
• 2. Індичні та сатівні лендрейс-сорти
• 2. a. Канабіс ruderalis
• 3. Навіщо створювати нові сорти?
• 4. Ознаки рослини та як їх обирати
• 4. a. Що щодо ознаки автоцвітіння?
• 5. Наслідування ознак
• 5. a. Домінантні та рецесивні ознаки
• 6. Чому потрібно тестувати фенотипи канабісу
• 7. Техніки селекції сортів канабісу
• 7. a. Беккросинг
• 7. b. Селфінг
• 8. Вибір жіночих і чоловічих рослин
• 9. Початок схрещування першого покоління
• 10. Тестування ваших f1-хрестів
• 11. Швидкий покроковий гайд по селекції канабісу
• 12. Селекція канабісу – Поширені запитання
• 13. На завершення

Селекція канабісу потребує багато часу та зазвичай полягає у схрещуванні чоловічої та жіночої рослини, що може призвести до появи нових сортів із унікальними характеристиками. Все, що вам потрібно – це поєднати генетику двох рослин канабісу й відшліфувати результат, щоб отримати унікальний гібрид, але це не так просто. Майте на увазі, що для більшості домашніх гроверів створення нових сортів канабісу може бути надзвичайно складним через необхідний досвід та місце для якісної селекції, особливо, якщо ви плануєте продавати власні насіння канабісу. Але якщо ви хочете створити сорт для вирощування вдома, не обов'язково так заморочуватись – всього за декілька схрещувань можна отримати тисячі насіння й завжди мати запас. Тож якщо хочете дізнатися про селекцію канабісу та створення нових сортів – читайте далі!

1. Еволюція рослин канабісу

З самого початку рослини канабісу схрещувались природним шляхом, можливо створюючи декілька варіацій тієї ж самої різновиди, але через випадковість схрещувань, а не селективність, результатом була не новий сорт, а покращена версія вже наявної генетики. Останні десятиліття гровери займаються селективною селекцією на високий вміст THC заради психоактивного ефекту, а останнім часом – і заради терапевтичних властивостей CBD, але селекція канабісу – це значно більше. В канабісі міститься багато терпенів та канабіноїдів, про які ми дізналися зовсім нещодавно, і саме вони впливають на ефекти канабісу. Завдяки цим відкриттям багато селекціонерів почали створювати різновиди з акцентом не лише на рівні THC і CBD.

Це означає, що не існує такого поняття, як найкращий сорт у світі; наприклад, поціновувачі старої школи зазвичай віддають перевагу сортам, які були доступні в 60-х роках, і їм більше подобається ефект тих старих сортів, навіть попри невисокий вміст THC порівняно з сучасними сортами.

На щастя для нас чимало сидбанків і селекціонерів зберегли класичну генетику та лендрейси й тепер можуть створювати сучасну генетику на основі старої чи створювати нові сорти із подібними властивостями. Завдяки зростанню популярності канабісу за останні роки тепер можна знайти сотні сортів із різними ефектами, ароматами та вмістом канабіноїдів. Але не плутайтеся: всі сорти, як старі, так і нові, походять від одних і тих самих рослин канабісу – лендрейсів.

2. Індичні та сатівні лендрейс-сорти

До того, як можна було легко купити якісне насіння канабісу, гровери подорожували світом у пошуках насіння індичних та сатівних лендрейсів, щоб покращити свої сорти й створити нові. Лендрейсом називають сорт, який природно росте в конкретному регіоні й зазвичай вирощується місцевими жителями. Завдяки своїй унікальності для певної місцевості, вирощувачі відвідували різні країни й місця, щоб знайти сорти з унікальними рисами, наприклад, кольором, смаком, запахом чи потенцією.

Після знаходження бажаного насіння гровери та селекціонери схрещували їх, щоб передати ці характеристики новим сортам, що в підсумку й призвело до появи сучасних сортів. Наприклад, вважається, що відомий OG kush був отриманий у 1992 році шляхом схрещування тайських, пакистанських та індійських лендрейсів, і цей сорт популярний досі. Тож можна зрозуміти, чому лендрейси такі важливі.

Ця практика пошуку лендрейсів у різних куточках світу триває з початку 70-х (а, можливо, й раніше), але найкраще вона задокументована в серіалі “Strain Hunters”. Починаючи з 2008 року, селекціонери з Амстердаму подорожували земною кулею, щоб знайти й повернути лендрейси канабісу, які ще не досліджені, і зняли весь процес у серії фільмів. 

Головна мета цих місій – надати науковцям і лікарям оригінальні сорти канабісу, які не зникли з лиця землі, щоб поглибити знання про рослину канабісу в медичній сфері. Щоразу, коли лендрейс зникає, медична галузь втрачає доступ до унікальних і потужних властивостей цього сорту. Після наукового аналізу лендрейс потім використовується для селекції. 

Більшість цих фільмів легко знайти на YouTube. Якщо вас цікавить селекція канабісу й історія цієї рослини (а швидше за все, це так, раз ви тут) — обов’язково перегляньте документальні фільми Strain Hunters.

Канабіс Ruderalis

Окрім індичних та сатівних лендрейсів, є ще лендрейси Ruderalis, які не були популярні для селекції через недостатню потужність ефекту порівняно з індичними і сатівними сортами. Але дуже скоро селекціонери відкрили унікальну особливість цієї рослини – автоцвітіння, тобто Ruderalis може цвісти автоматично незалежно від світлового режиму.

Перший ruderalis-сорт був ідентифікований на півдні Сибіру російським ботаніком Д. Е. Янішевським у 1924 році. Тоді Янішевський досліджував дикорослі сорти канабісу та виявив третю видову лінію, окрему від Cannabis Sativa й Cannabis Indica. Він обрав назву “Ruderalis”, що латинською означає “бур’ян”, або “той, що росте на смітнику”, саме так він і знайшов цю рослину. Хоча першого представника було знайдено у Сибіру, C. Ruderalis згодом ідентифікували в інших регіонах – Азії, Центральній і Східній Європі, по всій Росії. 

Зростання було значно менш інтенсивним, ніж у сатівних і індичних лендрейсів – тонкі, слабкі стебла, дуже мало гілок. Вивчаючи цю нову видову лінію, учений виявив, що хоча рослини менші і мають менше THC, вони мають вбудований генетичний “лічильник”, який запускає автоцвітіння незалежно від освітлення. Ruderalis зазвичай має менш THC, ніж Sativa чи Indica, зате високий рівень CBD — саме цей факт (разом із автоцвітінням) і привернув увагу селекціонерів із 1980-х.

Коли селекціонери зрозуміли, що можна використати ген автоцвітіння, вони почали схрещувати Ruderalis із індикою та сативою, отримуючи автоцвіти з високоякісними шишками й потужністю. Перші автоцвітучі сорти ще не вирізнялися силою, але з часом селекціонери продовжили вдосконалювати генетику і зараз сучасні автоцвіти не поступаються фотоперіодним за потужністю та виглядом, але мають одну велику відмінність – ознаку автоцвітіння.

Це лише один приклад того, як селекція дозволяє “взяти” конкретну рису певного сорту та передати її потомству, але, не зважаючи на простоту ідеї, це зовсім не легка справа. Якщо ви плануєте вивести власний сорт, тут значно більше нюансів, аніж просто побачити щось цікаве й запилити рослину: селекціонер повинен уміти ідентифікувати характеристики та правильно інтегрувати їх у новий сорт, залишаючи непотрібні риси позаду.

Все не так просто, як здається: автоцвіти мають неоднозначну історію, переповнену невдачами, перш ніж генетика досягла рівня, який бачимо тепер. Точне походження сучасних автоцвітів досі дискутивне, але більшість експертів сходиться в тому, що перший комерційний автосорт – це “Lowryder” від селекціонера “The Joint Doctor”. Хоча попереду було десятиліття експериментів, саме Lowryder запустив хвилю інтересу до автоцвітучих сортів. 

Цей сорт – помісь російського Ruderalis із сатівою з Мексики з високим THC, результат – фенотип із домінуванням Ruderalis, який мав мало психоактивності й не мав повного спектра канабіноїдів та терпенів, що є зараз у багатьох авто. Lowryder розкритикували через слабкість, але з приходом “Lowryder 2” усе змінилося: потужність зросла, з’явився цікавіший профіль терпенів. Саме це підживило інтерес спільноти до автоцвітучих сортів і започаткувало “автобум”, завдяки якому ми сьогодні маємо стільки чудових автоцвітів!

3. Навіщо створювати нові сорти?

Ви, мабуть, вже питаєте, якщо сортів так багато, навіщо створювати ще? Селекціонери створюють нові сорти, щоб з’явилося щось, чого ще немає на ринку. 

Як і старі сорти, які мали інші ефекти, ніж сучасні, селекціонери можуть прямо зараз розпочинати нову селекційну програму – і її результат потенційно буде кращим за всі нинішні навіть на основі лендрейсів. Адже кожна рослина унікальна, і потомство має мікс рис від батьків, крім того, комбінуючи різновиди, можна створювати нові комбінації терпенів та ефектів.

Наприклад, селекція конопель дозволила вченим знайти нову форму THC, Дельта-8, яка має ефекти, схожі на звичайний THC, але менш потужні, тож з'явилося декілька нових продуктів із канабісу. Таке генетичне поєднання двох різних видів називають селекцією, а коли відбирають конкретну рису, яку передають потомству, залишаючи непотрібні, – це називається селективна селекція. Тобто щоб створити новий сорт, достатньо обирати потрібні/непотрібні риси й далі схрещувати свої рослини задля цього.

Не вийде створити унікальний сорт, просто схрестивши декілька різновидів; це складна задача й існує кілька технік для її вирішення, проте перед тим як дізнатися про них, важливо розуміти, які характеристики може мати рослина канабісу.

4. Ознаки рослини та як їх обирати

Перше, що потрібно – чітко знати, які характеристики ви хочете отримати. Можливі мільйони комбінацій, і легко розгубитись у цьому розмаїтті, тож визначте вашу мету.

У таблиці нижче зібрано основні ознаки, про які варто знати перед стартом селекції. Але буває більше, і що ширший генетичний пул – то більше варіантів, але й важче стабілізувати бажану рису. Наприклад, селекціонувати рослини за кольором дуже важко стабілізувати, щоб потомство мало бажаний колір, адже часто для цього доводиться жертвувати іншими ознаками.

Щоб визначити вашу мету, складіть план селекції з тими рисами, які ви хочете бачити у своєму сорті. Найпоширеніші з них:

Ще один приклад – селекція на потужність. Працюючи над підвищенням рівня THC або CBD, слід враховувати, що існує чимало чинників, які впливають на ефект і потужність сорту, є понад десяток канабіноїдів, ще не досліджених, і терпени також відіграють величезну роль – тому селекція на один лише THC може не дати бажаного ефекту через терпеновий профіль або вміст CBD.

Це означає, що не обов'язково селекціонувати лише на високий вміст THC задля потужного ефекту – важливо знати всі характеристики й розуміти їх взаємовплив. Також переконайтеся, що перед стартом селекції у вас є материнські рослини із заданими ознаками, інакше доведеться спершу виводити батьківські рослини, а вже потім створювати новий сорт.

Що щодо ознаки автоцвітіння?

Селекція автоцвітів схожа на селекцію фотоперіодних сортів, але замість схрещування двох “фотоперіодів” – ви схрещуєте фотоперіодік із Ruderalis (або авто). Для цього автоцвіти схрещують із фотоперіодними рослинами не менше ніж 4-5 поколінь, доки більшість потомства не матиме ознаку автоцвітіння. Кількість рослин у поколінні визначає селекціонер, але загалом рекомендується не менше 100 рослин на покоління, щоб побачити всі можливі прояви та обрати найкраще.

5. Наслідування ознак

Окрім розуміння, які ознаки ви хочете отримати у сорті, потрібно знати, які з них домінантні, а які рецесивні. 

Домінантні та рецесивні ознаки

Домінантні ознаки проявляються над рецесивними, а рецесивні залишаються “прихованими”, доки не зійдуться дві однакові копії рецесивної ознаки в одній рослині – лише тоді це стане явним. Наприклад, якщо дві рослини канабісу дають переважно зелені шишки, але іноді – фіолетові, це значить, що в генетиці є рецесивна ознака фіолетових шишок. Щоб стабілізувати цю рису, потрібно схрестити двоє нащадків із фіолетовою ознакою, тоді в насінні буде пара рецесивної ознаки і всі рослини матимуть бажаний колір.

Домінантні та рецесивні ознаки іноді важко зрозуміти, тому базові знання з генетики й наслідування дадуть вам велику перевагу при селекції канабісу. Пам’ятайте: всі рослини (і тварини) отримують дві версії кожного гена – одну від “батька”, іншу – від “матері”; від того, як вони взаємодіють, залежать ознаки й різні фенотипи, які може проявити рослина. Деякі гени домінантні й завжди проявляються, якщо хоча б одна копія присутня; рецесивні з’являються лише при двох таких копіях. Ось приклади.

Повне домінування

Наприклад, якщо рослина може мати зелені чи фіолетові шишки, і гени зелених домінантні, а фіолетових рецесивні, то рослина матиме або зелені, або фіолетові шишки, але не змішані кольори.

Як видно нижче, де “G” – домінантний ген, а “P” – рецесивний, всі нащадки проявлять зелені шишки навіть якщо в генетиці є фіолетовий ген (перше/друге покоління). Проте з подальшим схрещуванням це зміниться.

У першому-другому поколінні жодна рослина не розвинеться із фіолетовими квітами, бо є лише одна копія “P”. Але якщо схрестити F1-гібриди між собою, то в генетиці буде більше копій “P” (F2 покоління), і 25% потомства матимуть фіолетові шишки. Хоча часто не все так просто.

Це тому, що не всі гени є домінантними чи рецесивними: іноді вони взаємодіють один з одним і створюють нові ознаки – це і є неповне домінування.

Неповне домінування

Неповне домінування виникає, коли немає домінантного гена, натомість гени частково впливають один на одного. На фото нижче – якщо схрестити рослини з генами “G” і “P” із неповним домінуванням, потомство не проявить зелений чи фіолетовий, а змішаний, рожевий колір.

На відміну від минулого прикладу, неповне домінування при схрещуванні двох генів дає рожеві квіти – це тому, що жодна з версій не домінує, і утворюється змішаний фенотип.

У цьому випадку, як видно зображення, перше покоління (F1) буде лише з рожевими шишками, оскільки потомство має тільки по одній копії кожного гена. Але, схрестивши це покоління поміж собою (F3), з’явиться 50% шанс отримати рожеві шишки і по 25% – зелені чи фіолетові. Це лише приклад із кольорами, а будь-яка риса – від кольору й аромату до ефекту – поводиться так само, і найкращий спосіб побачити не лише домінантні й рецесивні, а й приховані гени – це “беккросинг”, тобто схрещення потомства з батьками, щоб побачити нові прояви.

Завдяки беккросингу ви побачите дедалі більшу варіативність у потомстві і зможете визначити, яких рослин треба схрещувати для отримання потрібних рис. Після кількох поколінь генетика стабілізується, і ви зможете цілеспрямовано розводити ознаку, не починаючи з нуля. Але поки ознаки не стабілізуються, потомство проявлятиме безліч варіацій, які ще й залежать від довкілля, в якому ріс канабіс... Отже, що таке фенотип?

6. Чому потрібно тестувати фенотипи канабісу 

Фенотип – це по суті комбінація генів, які може проявити певний сорт, охоплюючи всі риси, наведені в таблиці з пункту 4. Ознаки (чи фенотип) канабісу залежить від умов вирощування, тобто:

Генетика + умови вирощування = фенотип

Тому ви можете вирощувати один і той же сорт indoor й outdoor, але отримати різні результати. Це схоже на закономірності спадкування у дітей. Наприклад, якщо обидва батьки високі, більші шанси, що діти теж виростуть високими; із канабісом так само. У нестабілізованих сортів можна побачити більше одного фенотипу, тобто дві рослини одного сорту можуть мати різні риси і навіть абсолютно різний вигляд, а у стабілізованих сортів ростові відмінності мінімальні – цього досягають селекцією і тим, що все насіння містить лише потрібні гени.

Та навіть якщо генетика стабільна, умови середовища теж впливають на прояв фенотипу. Наприклад, якщо взяти клон рослини канабісу (повну копію материнської рослини) – рослина виросте так само, якщо умови ті самі, але за інших умов може проявити інший фенотип.

Це означає, що рослини тієї ж самої генетики, вирощені у холоді, проявлять схожі риси, але якщо одну виростити у холоді, іншу – у спеку, рослини скоріш за все проявлять різні фенотипи, і це стосується всіх елементів вирощування канабісу, таких як:

• Температура;
• Вологість;
• Живлення;
• Освітлення;
• Частота поливу та інші.

Майте на увазі: проявлення різних фенотипів у різних умовах – це абсолютно нормально, навіть стабілізовані сорти можуть показувати кілька фенотипів. Але якщо майже все потомство має зовсім різні риси – це сигнал, що варто ще більше стабілізувати генетику. Є кілька способів це зробити.

7. Техніки селекції сортів канабісу

Як уже згадувалося, щоб стабілізувати сорт і отримувати більш послідовний результат, треба використовувати кілька селекційних технік: беккросинг і селфінг, доки не отримаєте батьків, які дають нащадків із однаковими чи дуже схожими властивостями. Це дозволяє селекціонерам і гроверам чітко знати, чого очікувати, вирощуючи цю генетику.

Беккросинг

Беккросинг – це техніка селекціонерів для стабілізації сортів, коли рослину канабісу схрещують із батьківською або генетично близькою рослиною. Так потомство із більшою ймовірністю отримує дві версії бажаного гена, отже, потрібна риса проявляється частіше.

Наприклад, якщо потрібно стабілізувати одну рису (або кілька) – можна схрестити чоловічу рослину з потомства із материнською. У потомства зростає шанс передавати бажану рису (колір шишок, аромат, смак, ефект тощо) наступним поколінням.

Селфінг

На відміну від беккросингу, селфінг виконується лише з однією жіночою та її клоном. Для цього треба змінити стать клона і самозапилити материнську рослину. Щоб змінити стать рослини, селекціонери піддають рослину канабісу стресу під час цвітіння, і вона починає виробляти пилок. Пилок збирається і використовується для запилення материнської рослини – таким чином у насінні частіше проявляються бажані риси.

Майте на увазі: беккросинг частіше обирають селекціонери, оскільки примушування жіночих рослин до утворення пилку може підвищити ймовірність гермафродитів у потомстві.

8. Вибір жіночих і чоловічих рослин

Для беккросингу чи селфінгу потрібно хоча б одну батьківську рослину, щоб отримати насіння. Отримати чоловічу чи жіночу рослину досить просто – достатньо купити пакет звичайного насіння, але для отримання якісного насіння слід обирати ті рослини, які проявляють потрібні риси.

Обирати жіночі рослини просто: садите, спостерігаєте за ростом, якщо все добре, – використовуєте в селекції, якщо ні – відбраковуєте. Але з чоловічими складніше, бо вони не формують шишки, й ви не зможете одразу побачити вплив на шишки, тому потрібно запилити кілька різних самок і побачити, як впливає батько на потомство – це дозволяє ідентифікувати чоловічі особини, що дають певні риси у потомстві.

Якісні чоловічі рослини, ймовірно, найважливіша частина селекції канабісу, оскільки деякі їхні риси “мовчазні” – і зрозуміти, які саме риси передадуться жіночому потомству, можна лише після отримання насіння й вирощування його. Наприклад, можна знайти чоловічу рослину, яка робить жіночі шишки схожими на жуйку, але ви про це дізнаєтесь лише після вирощування наступного покоління.

Через ці “мовчазні” риси потрібен час, зусилля і гарний облік, аби зрозуміти, що саме передає чоловіча рослина жіночому потомству.

9. Початок схрещування першого покоління

Після відбору чоловічих і жіночих рослин, які ви будете використовувати, отримане потомство першого схрещування називається F1-гібриди або “первинний хрест”. Якщо батьківські рослини пройшли кілька поколінь беккросингу, селфінгу, або будь-якого схрещування споріднених ліній, або якщо схрестити дві зовсім не пов’язані рослини (без спільних предків) – F1-потомство проявляє так звану гібридну силу (гетерозис).

Це дозволяє підвищити врожайність, однорідність і потужність росту: потомство від тих же батьків росте швидше, дає більше врожаю й стає сильніше, ніж батьки. Але це діє лише для F1-гібридів саме цих батьків, далі гібридна сила зникає. 

Гетерозис може проявлятись і у F1-гібридів від зовсім різних рослин, але буває й навпаки – F1-хрест із несумісних сортів може створити непрогнозований результат. Селекціонери використовують гетерозис як перевагу: знайдете гарну F1-комбінацію – залиште обох батьків, щоб постійно отримувати F1 з бажаними властивостями.

Ця техніка не лише у канабісі: наприклад, більшість кукурудзи, яку ми їмо, – це F1-хрест. Від 1940-х фермери вирощують саме перше покоління, аби отримати стабільний смак, вигляд, строк достигання.

Як і в канабісі, фермери побачили, що перше покоління краще за батьків, і продовжують використовувати тих самих батьків для отримання нових поколінь F1.

10. Тестування ваших F1-хрестів

Коли у вас уже є ваша генетика, важливо мати уявлення, яка генетика є у кожній рослині, але практично неможливо перевірити, як вона проявляється у всіх можливих умовах. Тому краще дати кільком гроверам виростити вашу генетику й протестити її – це дасть уявлення про фенотипи, які виявляються в різних умовах, і стане потужним джерелом інформації для вашої селекції. 

Тестування також допоможе виявити “негативні” фенотипи/ознаки, які генетика проявляє в певних умовах, і далі викреслити їх із селекції. Наприклад, якщо ваша генетика проявляє небажаний запах, смак чи ефект, ви з'ясуєте в яких умовах це проявляється і зможете уникати цього надалі.

З іншого боку, гровери можуть виявити ознаки, не характерні для ваших умов, але які “заховані” у батьках, і ви зможете стабілізувати їх, якщо захочете.

Пам’ятайте: тестування генетики – це лише початок. Обробляєте F1-гібриди, збираєте дані й на основі їх далі розвиваєте сорт: із F1-потомства обираєте чоловічу/жіночу рослину для беккросингу чи жіночу для селфінгу й продовжуєте роботу над сортом ще кілька поколінь (F2, F3, F4 тощо), доки не закріпите потрібні риси і не зможете сказати, що створили власний сорт.

11.  Швидкий покроковий гайд по селекції канабісу

Добре, вище була дуже докладна інформація. Це може трохи налякати, що цілком нормально. Давайте коротко глянемо на процес селекції простими словами. Найперше – завжди підписуйте кожен саджанець і клон, який буде використано у селекційній програмі. Із купою клонів або сіянців легко щось переплутати, тож підписуйте все – потім себе подякуєте! 

• Обрати батьківські рослини – незалежно від вибраної стратегії селекції, вам потрібні батьківські рослини. Якщо можливо, обирайте щонайменше 2 матері та 2 батька – це дасть ширший вибір і кращі результати. Не забувайте: рослини різної статі треба тримати у різних місцях, щоб уникнути небажаного запилення. 
• Збір пилку – переконайтеся, що пилок збираєте лише з повністю зрілих пилкових мішків – недозрілий пилок може дати слабке потомство. Як правило, потрібно близько місяця. Найзручніше зібрати пилок, пакуючи мішки у пакет і струшуючи. Використовуйте пилок максимально швидко, а надлишок можна зберігати у морозильнику (до 3 місяців; свіже завжди краще).
• Запилення місць з шишками – є чимало способів запилення, але рекомендований – невеликим пензликом. Перед тим видаліть опилювану самку від решти врожаю й вимкніть усі вентилятори. Самки готові до пилку за 3-4 тижні після старту формування шишок. Нанесіть пилок пензликом на місця, які бажаєте опилити, 3 рази протягом 6 годин — так збільшите шанси на успіх.

• Правильний догляд за материнськими рослинами – після запилення материнські рослини повинні отримати максимум можливостей для формування топового насіння. У процесі формування насіння матері потрібен підвищений вміст азоту, тому бажано повернутися до комплексу для росту, як тільки запилення відбулось. Насіння визріває за 3-5 тижнів (має майже випадати із чашолистів). 
• Пророщування та висадка насіння – найцікавіше попереду! Вирощуйте рослини, ведіть записи про важливі риси: як швидко й високо росте, тривалість цвітіння, профіль терпенів, вміст THC і CBD, розмір урожаю тощо. 
• Вибір найкращих рослин та старт заново – ви закінчили перше покоління, але робота лише починається. Селекція канабісу і створення нових сортів – майже нескінченний процес із майже безмежними можливостями. Якщо є час та бажання – продовжуйте вдосконалювати свої сорти й створюйте найякісніші. Насолоджуйтесь цим – у цьому весь кайф!

12. Селекція канабісу – Поширені запитання

Ось і все! Практично все, що потрібно знати про генетику й селекцію канабісу. Інформації багато, так? І це може здаватися важким, коли все це лягає разом. Давайте трохи спростимо й коротко відповімо на найрозповсюдженіші запитання про створення власних сортів канабісу…

Чи важко створити новий сорт канабісу?

Все залежить від того, що ви вважаєте “важким”. Селекція канабісу – не ракетобудування й не хірургія, але це вимагає терпіння й трохи креативності. Створення нових стабільних сортів займає час. Інколи дуже багато часу, особливо якщо ви мешкаєте в легальних країнах або штатах, де можна вирощувати й селекціонувати канабіс без страху перед законом.

Як обговорювалось вище, кожен сорт має набір ознак, і ці риси можуть проявлятись по-різному. Кожен сорт має фенотипи, і що довше займаєтесь якимось сортом – відбираючи й вирізаючи небажані, то стабільніше буде проявлятися бажане (менше різниці між рослинами). Це називають “стабільною селекцією”, або “виживанням істинних рис”.

Скільки часу потрібно, щоб створити стабільний сорт?

Важко відповісти, бо все залежить від цілей, умов, генетичної різноманітності. Зазвичай селекція стабільного сорту триває від року й довше. Треба проводити кількаразове “беккросингу”, щоб закріпити ознаки, і це може затягнути процес.

Які типові етапи селекції канабісу?

1. Знайти селекційну базу

Знайти дві різних генетики із бажаними ознаками.

2. Схрестити (опилити)

Щоб створити потомство, вручну опилити одну рослину пилком іншої. Для цього треба виростити по кілька самців/самок кожної генетики – це гарантія сили лінії.

3. Вирощування й відбір

Коли отримали потомство, вирощуйте як мінімум 2 покоління й відбирайте за потрібними ознаками, “відсортовуючи” небажані. Це може бути будова шишок, смак, аромат, врожайність, потужність.

4. Беккросинг

Після 2 поколінь починайте схрещувати потомство із одним із батьків (беккросинг), щоб закріпити/посилити вибрані риси. Це допоможе стабілізувати генетику й зменшити різницю між фенотипами.

5. Профілювання канабіноїдів і терпенів

Можна дослідити профіль канабіноїдів і терпенів, щоб більше дізнатись про майбутній ефект. Чим більше досліджень – тим менше значення має поділ на “сатіву-індіку”. На ефект більше впливає структура канабіноїдів й терпеновий профіль.

6. Маркетинг, назва і продаж

Коли проект досяг потрібної якості, пора виводити новий сорт на ринок: упаковка, ціни, назва.

Якщо ви просто вирощуєте для себе – останній крок не потрібен, але вигадати власну назву і лого дуже весело, особливо після років роботи над власним сортом.

Як ви передбачите, який відсоток рис се стане від кожного із батьків?

Складно спрогнозувати точно, але спадкування за Менделем допомагає передбачити розподіл рис у потомстві. Це означає: якщо знаєте, які гени домінантні/рецесивні у батьків, можна розрахувати, який відсоток потомства матиме ті чи інші риси.

Відповідно: 50% потомства матимуть риси обох батьків рівною мірою, 25% будуть ближче до матері, ще 25% – до батька. На практиці гени складніші, ніж просто домінантні/рецесивні, але це одна із базових схем. Рекомендується виростити щонайменше 2 покоління, щоб побачити прояв бажаних рис, а потім робити беккросинг, щоб закріпити їх у майбутніх поколіннях.

Що таке депресія від інбридингу і як їй запобігти?

Депресія інбридингу – це зниження якості селекції через надто тісний зв’язок між рослинами. Як і у людей, для здоров’я й стійкості потрібна велика генетична різноманітність. Після багатьох поколінь беккросингів потрібні нові вливання інакше ключові ознаки гальмуються.

Щоб уникнути депресії, важливо перевіряти родовід батьківських рослин і уникати прямого споріднення менше 5 поколінь. Також можна використовувати схеми F1, F2, або беккросинг: схрещуючи не пов’язаних рослин, а потім – назад із батьком чи матір’ю, підвищується генетичне різноманіття.

Як отримують фемінізоване насіння канабісу?

Фемінізоване насіння отримують шляхом схрещування двох жіночих рослин. Це гарантує, що потомство проявить тільки жіночі риси, і не доведеться відбирати самців. Таке схрещення можливе через переведення жіночої рослини у гермафродитну стадію: це роблять стресом або колоїдним сріблом. Колоїдне срібло? Так, саме так: це рідкий срібний розчин, яким обробляють жіночу рослину для виклику гермафродитизму.

Коли жіноча рослина стала гермафродитом, вона виробляє пилок як самці. Його використовують для запилення іншої жіночої (або іншого сорту заради розмаїття), отримуючи фемінізоване насіння. Воно надзвичайно зручне, бо всі шишки без насіння, але при селекції краще працювати зі звичайними насінням — воно дає ширше генетичне різноманіття.

Чи легко селекціонувати автоцвіти вдома?

Не дуже. Через вбудований рахунок автоцвітів неможливо утримувати рослини довго у вегетативній фазі. Тобто ви не можете довго тримати материнських рослин для беккросингу, й маєте справу лише з рослинами, які вже мають ген автоцвітіння. Це ускладнює роботу, але з дослідженнями, терпінням і уважністю селекціонувати автоцвіти вдома можливо. Загалом, автоцвіти найкраще вдаються експертам.

Чому між сортами канабісу така велика генетична різноманітність?

Це, головно, через процес селекції і те, що канабіс росте в різних регіонах світу. За тисячоліття кожна місцевість сформувала свої унікальні гени, а селекціонери, обираючи конкретні риси, ще більше збільшують різноманіття. Завжди для розуміння властивостей сорту потрібно знати родовід ліній, які берете у селекційний проект.

Як вивести фіолетовий сорт?

Як і будь-яку рису, фіолетовий окрас починається з відбору батьків із потрібними генами. Більшість фіолетових сортів мають у “предках” ген антоціану, який відповідає за темно-фіолетове забарвлення. Щоб вивести фіолетовий сорт, треба відбирати рослини з цими генами та регулярно схрещувати лише ті, хто має фіолетовий прояв. Со часом, при регулярній селекції, ви зможете створити фіолетовий сорт.

Також важливі освітлення і низькі нічні температури: при різниці між днем і ніччю в 7 градусів і нижче світло – рослини проявляють більше фіолетових/малинових відтінків.

Скільки часу можна зберігати пилок канабісу?

Пилок канабісу дуже крихкий – уже за кілька днів при кімнатній температурі він втрачає властивості. Тому важливо зберігати його у прохолодному, темному і стабільному середовищі з відносною вологістю 40%. В такому випадку пилок зберігається до року.

Можна й заморожувати пилок для довшого зберігання, але з обережністю: розморожувати важко так, щоб не втратити життєздатність. Та й краще зберігати його в морозильнику, який часто не відкривають: навіть незначні коливання температури погублять пилок.

13. На завершення

Сорти, які ви купуєте в місцевих магазинах, пройшли роки та роки селекції – пам’ятайте: селекція вимагає часу й терпіння. Ви, ймовірно, пройдете сотні непоганих різновидів, поки знайдете щось особливе – і навіть після цього доведеться стабілізувати генетику, щоб сорт був дійсно особливим. Не лінуйтесь підписувати всі рослини й клони: якщо втратите список, буде важко дізнатися, яка саме це рослина, особливо при великій кількості!

Якщо маєте ще поради та лайфхаки для селекції – поділіться ними в коментарях нижче!

Зовнішні джерела

1. Cannabis Genomics, Breeding and Production. - Becker, Rachel & Mandolino, Giuseppe & Wilkins, Olivia & ElSohly, Mahmoud & Smith, Donald.
2. The characterization of key physiological traits of medicinal cannabis (Cannabis sativa L.) as a tool for precision breeding. - Naim-Feil, Erez & Pembleton, Luke & Spooner, Laura & Malthouse, Alix & Miner, Amy & Quinn, Melinda & Polotnianka, Renata & Baillie, Rebecca & Spangenberg, German & Cogan, Noel.
3. Cannabis cultivation: Methodological issues for obtaining medical-grade product. - Chandra, Suman & Lata, Hemant & Elsohly, Mahmoud & Walker, Larry & Potter, David.